Городище
Херсонеса являє собою експозицію відкритих розкопками будівель та споруд,
котрі відповідають різним періодам життя міста: елліністичному, римському
і, головним чином, візантійському. Експозиція займає велику площу (45 га)
і надає вичерпне уявлення про міське планування (т. зв.гіпподамове), що
зазнало лише незначних змін на протязі двохтисячолітнього існування Херсонеса.
Херсонеське городище, компактно розташоване на морському узбережжі у межах
міста Севастополя, але поодаль від сучасних забудов, є одним із найбільш
привабливих туристичних об'єктів нашої країни. Дослідження на території
городища проводяться щорічно силами провідних наукових установ, як вітчизняних,
так і закордонних.
На початку свого існування Херсонес
займав незначну частину півострова, яка межувала з західним узбережжям Карантинної
бухти. В подальшому, внаслідок неодноразових розширень кордонів міста, його
територія збільшилася майже в двічі, і до початку перших століть нашої ери
підійшла до східного узбережжя Піщаної бухти.Античне місто - це, перш за все, фортеця з потужною лінією оборони, що побудована з урахуванням рельєфу місцевості та здатності досить довгий проміжок часу витримувати облогу і штурм ворожих військ. В V-IV століттях до н.е., коли Херсонес займав ділянку поблизу Карантинної бухти, він був оточений невеликою за довжиною стіною, яку в кінці IV - на початку III століть до н.е. замінили на нову. Після цього довжина захисних стін Херсонеса складала приблизно 3,5 км при максимальній їх товщині 3.5-4 м. Висота стін, очевидно, досягала 8-10 м, а башт - 10-12м. Загальна площа міста на той час, оточена захисними стінами з усіх сторін, складала приблизно 30 га.
Як всяке місто кордони якого визначалися кріпосними стінами, Херсонес мав тісну забудову з вузькими вулицями та невеличкими майданами, розташованими, як правило, в найбільш жвавих районах. У місті існувало постійне планування, завдяки якому квартали займали приблизно однакову площу та перетинались під прямим кутом. В античну епоху кожний квартал складався з 2 - 4 житлових будинків. В середні віки відбувається об'єднання кварталів та збільшується густота міської забудови за рахунок скорочення, як кількості вулиць так і їх ширини. Проте, отримане у спадок від античності регулярне планування міста зберігається, незважаючи на те, що окремі квартали і навіть цілі райони досить суттєво змінили свій зовнішній вигляд.
За міськими стінами та вздовж доріг знаходилися некрополі (цвинтарі). За античних часів померлих ховали в могилах або склепах; цей ритуал довго зберігався і після прийняття християнства. На могилі ставили пам'ятник - стелу - спочатку лише з іменем померлого, а потім з зазначенням його віку. Лише в X-XIV ст. розпочали захоронення в самому місті, як правило, в храмах, каплицях або поблизу них.
Поблизу оборонної стіни, за межами міста, розташовувалися майстерні ремісників та їхні поселення. Сільськогосподарські наділи майже впритул підходили до них.
На протязі двох тисячоліть Херсонес неодноразово змінював свій архітектурний вигляд: війни, пожежі, зростання населення, зміна релігій накладали певний відбиток на краєвид міста. Старі та спалені будівлі зносили, а на їхньому місці будували нові, при цьому будівельним сміттям часто засипали залишки будівель, які стояли тут раніше, або пристосовували їх під фундаменти будівель, що споруджувалися заново. Таким чином, в ранньому середньовіччі в зв'язку з прийняттям християнства були зруйновані всі забудови, пов'язані з культом язичних богів.
Постійні набіги кочових племен у XII-XIVст. підірвали економіку Херсонеса. Після чергової монголо-татарської навали в кінці XIV ст., що закінчилася захопленням та руйнуванням міста, Херсонес довгий проміжок часу являв собою згарище з залишками напівзруйнованих будинків, храмів та кріпосних споруд. З часом городище заросло травою та чагарником, перетворилися в місце, звідки брали будівельний матеріал. Такий вигляд мав Херсонес з початку перших розкопок, які проводилися на його території в кінці двадцятих років XIX ст.